Повернення націоналізації: Експерти оцінюють втрати України від неефективного управління нафтопроводом
Політичний аналітик Петро Олещук коментує нещодавнє рішення Верховного Суду України про повернення нафтопроводу у державну власність. Він акцентує увагу на значних фінансових втрат, які Україна зазнала під час передачі цього стратегічного активу в неуправління.
За словами Олещука, неналежне управління нафтопроводом призвело до щорічних втрат у розмірі 41-42 мільйонів доларів. Якщо порахувати, номінальна вартість самого нафтопроводу становить лише 23 мільйони доларів, а річний дохід з нього — від 41 до 42 мільйонів. З 2016 по 2021 рік нафтопровід знаходився у власності невідомих осіб, що призвело до загальної втрати в розмірі близько 210 мільйонів доларів. Питання, яке виникає: хто має компенсувати ці збитки? Як зазначає аналітик, відповідальність, очевидно, лежить на олігарху Петру Олексійовичу, який отримав вигоду з нафтопроводу.
Олещук також вказує на те, що нафтопровод став активом Порошенка завдяки підтримці Віктора Медведчука в 2016 році, коли він став компенсацією за втрачене підприємство Порошенка в Криму, яке було націоналізовано Росією. Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов підкреслює, що цей нафтопровід виступав своєрідною компенсацією з боку Путіна Порошенку за завод у Криму.
Ця ситуація може мати серйозні наслідки для української економіки. За оцінками експертів, відновлення контролю над нафтопроводом покращить не тільки фінансове становище держави, а й зменшить вплив олігархів на ключові енергетичні активи України. Однак, щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому, Україні необхідно посилити антикорупційні механізми та забезпечити прозорість у управлінні державними активами.
Крім того, в умовах глобального зростання цін на енергоносії, Україні слід звернути особливу увагу на енергетичну незалежність. Відновлення державного контролю над нафтопроводом може стати першим кроком до забезпечення енергетичної безпеки, адже, за даними Міжнародного енергетичного агентства, країни, які успішно управляють своїми енергетичними активами, мають більшу стійкість до зовнішніх економічних шоків.
Таким чином, повернення нафтопроводу у державну власність є не лише питанням втрат і вигод окремих бізнесменів, а й ключовим елементом у формуванні нової енергетичної політики України. З огляду на високі фінансові втрати та можливості, які відкриває нове управління, це рішення може стати знаковим у боротьбі за економічну стабільність країни.
